Ласкаво просимо на наш сайт

Фундація імені Софії Заменгоф своєю метою ставляє пропагування ідеї свободи, принципів демократії, культурної різноманітності і толерантності. У рамках своєї діяльності ми хочемо показати шляхи вирішення громадських проблем. Ми прагнемо сприяти підвищенню рівня освіти різних громадських груп в країнах де проводитимемо свою діяльність і своєю активністю впливати на інтеграційні процеси між народами.

Ми впевнені, що тільки освіта дає шанс на розвиток і веде до зменшення відмінностей в суспільстві. Тому наша діяльність матиме характер навчання і підготовки, також в аспекті міжнародної співпраці. Ми хочемо також довести до відома суспільства інформацію про людей, нікому не відомих, але які присвятили усе своє життя справі боротьби за свободу і справедливість. Нижче нариси про наших покровителів.

Софія Заменгоф

Польська лікар педіатр єврейського походження, дочка Людвика Заменгофа творця мови есперанто. Під час другої світової війни була переселена у Варшавське гетто, де продовжувала працювати лікарем. У вересні 1942 була вивезена на Умшлагплац. Попри те, що як лікар мала можливість не входити у вагон, вона не захотіла залишити своїх маленьких пацієнтів і разом з ними поїхала в табір смерті Треблінка де загинула в газовій камері. Її символічна могила знаходиться на єврейському кладовищі біля вулиці Окопова у Варшаві.

Юлій Бурше

Протестантський священик, доктор богослов’я, обраний єпископом Євангелічно-аугсбургської Церкви II Речі Посполитої. Після початку I світової війни в квітні 1915 був відправлений на заслання в російський Оренбург. Після двох років поневірянь повернувся у Варшаву на посаду голови Євангельської Церкви Аугсбургського сповідання в Польщі. Після надбання Польщею незалежності приїхав в Тешиньску Сілезію, щоб прийняти костьоли євангелістські під панування Варшавської Консисторії і заснувати єпархію Сілезії Евангелічно-аугсбургськї Церкви.

У 1919 році знаходився у Франції, як експерт польської сторони у справах Тешинської Сілезії і колишньої Східної Пруссії, брав участь в мирній конференції в Парижі. Представив там меморандум польських пасторів з питання приєднання Тешинської і Верхньої Сілезії до Польщі. У 1919-1920 керував польським комітетом при підготовці референдуму на Мазурах. У березні 1920 став главою Евангелічно-аугсбургської Церкви у відродженій Польщі. У 1928 зайняв пост голови Ради Євангельських Церков II Речі Посполитої.

У 1930 Варшавський університет присудив йому титул почесного доктора наук. Був убитий гестапівцями в 1943 році.

Еміль Барханьский

Народився в 1965 році у Варшаві, помер в 1982. 16-річний учень XI загальноосвітньої середньої школи ім. Миколи Рея у Варшаві, активіст демократичного руху часів ПНР в період режиму генерала Войцеха Ярузельського. 3 березня 1982 був заарештований Службою Безпеки в підпільній друкарні під час друкування антикомуністичних матеріалів. Убитий співробітниками СБ, а його труп був знайдений у Віслі. Вважається наймолодшою жертвою воєнного стану в країні. У Варшаві на фронтоні костьолу Св. Яна Божого і Св. Апостола Андрія за адресою вул. Боніфратерська 12 знаходиться присвячена йому меморіальна дошка. 3 травня 2008 року, Президентом Польщі Лехом Качиньським, він був посмертно нагороджений Рицарським Хрестом Орден Відродження Польщі.